У Львові виставили керамічну пластику Івана Климка

Лютий05201010:40

Із чималого й багатогранного 40-річного доробку Івана Климка у царинах малої та монументальної керамічної пластики, станкової скульптури та малярства, Національний музей у Львові для актуальної виставки обрав саме його оригінальну керамічну пластику, яка відзначається особливою спорідненістю із традиціями українського народного мистецтва.

Іван Климко доволі довго лишався «невивченим» художником, аж поки за популяризацію цієї постаті не взялася відома мистецтвознавець Любов Волошин, яка дослідила долю митця на тлі його часу й акцентувала на тому, що творчість Івана Климка не зводиться до «шароварщини», а позначена національною своєрідністю образних рішень і тісним зв’язком з українською історико-фольклорною тематикою.

Львівський період творчості Климка розпочався від 1969 року. Упродовж кількох десятиліть він працював художником-керамістом на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці. Певний час (1975-1978) паралельно працював у Янівському різьбярському училищі, викладаючи композицію, рисунок, ліплення. Івану Климку, максималісту із поетичним баченням світу (сам писав і любив поезію, вів літературну студію), позначеним яскравими прикметами національної своєрідності, нелегко давалося визнання у радянський час, бо мав тавро «націоналіста». Однак колеги за фахом – М.Савка-Качмар, Я.Мотика, Р.Петрук, Г.Ошуркевич, Д.Крвавич, О.Одрехівський, Л.Біганич – своєю підтримкою рятували його від зневіри.

«Навіть у роботі над чисто утилітарними формами, – зізнавався Іван Климко, – мене завжди тягнуло до складних, образних фігуративних вирішень. Тому я віддаю перевагу вільному ліпленню від руки, це забезпечує свободу образних втілень. У кожній своїй речі я хотів би передати щось із великого світу наших національних вартостей, з вікового духовного скарбу нашого народу, що його ношу у своєму серці та у своїй свідомості. Водночас кожна річ насуває певні проблеми форми, які я намагаюсь вирішити у зв’язку з утилітарним призначенням предмета».

Любов Волошин у стилізації, яку культивував Іван Климко, побачила виразний родовід до формальних шукань львівської художньої школи, якій у 1960-ті роки були притаманні лапідарність, добірність пластичного вислову, схильність до символіко-алегоричних, монументальних вирішень. «Кераміка його – це цілий космос української національної поетики: тут і творчі переспіви традиційних народних форм, і народно-пісенні, ліричні образи, і героїчна романтика козацьких та старокняжих часів. Конструктивне мислення формою виступає в Івана Климка у парі з явними малярськими нахилами. При цьому керамічні розписи І.Климка відзначаються завжди особливо живим, безпосереднім рисунком», – зауважила Любов Волошин.

Львівський митець Іван Климко народився 1930 року у с.Зушиці (тепер Заверешиця на Львівщині) в убогій селянській родині фірмана, де було п’ятеро дітей. Навчався у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва ім. Івана Труша, де його вчителями були Іван Севера, Олекса Шатківський, Ярослав Нановський, Григорій Смольський та інші. Згодом студіював у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва на відділі кераміки. Викладав композицію, роботу в матеріалі, рисунок, ліплення, живопис у Косівському училищі прикладного мистецтва (1964-1967). Був старшим художником на Берегівському майоліковому заводі (1968-1969). У період 1950-1990-х років плідно працював у ділянці декоративно-ужиткової кераміки, станкової скульптури, малярства та монументально-декоративної пластики. Климкові належала низка монументальних керамічних оформлень у громадських приміщеннях Львова, Трускавця, Очакова, Нікополя, зокрема керамічне панно (3х4м) у павільйоні галантерейного магазину «Промінь» у Львові (спільно з П. Марковичем), панно «Львів» у касі Аерофлоту та горельєфні панно й вази для шкіркомбінату «Світанок» (горельєфи «Грабарі», «Кушнір», 1983 р., шамот).

Персональні виставки: 1978 р. – у Львівському музеї етнографії, 1984 р. – у залах Львівського відділення Спілки художників, 1993 р. – у залах Національного музею у Львові.