51Оранжерея героїв
Січень26201014:32
Мій армійський кумпель, з яким ми служили при штабі у Харкові і разом йшли на дембель, забіг перед тим у кабінет замполіта, який нам попив добряче крові, і наклав йому купку на столі. А що я теж мав доступ до того кабінету і підозра могла впасти й на мене, то мусилисьмо разом замітати сліди і сідати не на ужгородський потяг, а на київський, який відправлявся на дві години раніше. І добре зробили, бо нас уже висліджували на вокзалі.
Оця купка мені пригадалася, коли Ющенко під завісу дав героя Бандері: а нате вам! Ніби й дрібничка – а смороду-у!
Такво подумаймо. Логічно було б дати героя Бандері на 100-ліття, але тоді ще хвилював рейтинг на Сході. А зараз, коли рейтинг хляпнув, то чому б і не дати?
Я вже не кажу, що давання орденів посмертно – це тихий маразм. Бо тоді треба дати й Петлюрі і Вітовському, а там, дивись, і Шевченкові, і Мазепі... І головне не зупинятися – аж до князя Святослава і Кия...
Та чи затишно буде усім нашим справжнім героям у товаристві усіх тих чудиськ, які стали «Героями» за життя? Кому від того легше, що Бандера опинився серед злодіїв, хабарників і пройдисвітів? А там і міністр АПК, і його тесть – член прдонів, і голова Рахункової палати, і знатний шахтар-гробар Звягільський, і касир-мільйонер Стельмах, і прибацана есдечка Тамара Прошкуратова і мадам Засуха...
Що й казати – компанія весела. Стефцьо половину тих героїв запросив би до гілляки, а ту мусить терпіти. Бо дурості нема меж.
Воплі і соплі
Тим часом цей на диво «сміливий» крок Ющенка викликав можна сказати міжнародний скандал. Ну, я не про того севастопольського ідийота, який в приступі сказу спалив свого паспорта, а от обидві наші сусідки вже покрутили носами. Хоча кому вони там дають звання героїв, а кого у святі возносять, ми ж не контролюємо. Для нас Ніколушка Втарой такий святий, як і Каганович. Ну, але нічо, вони моляться, їм видніше. Ми ж не протестуємо.
У поляків теж купа славетних діячів, оспіваних у їхніх підручниках (бодай вистачило розуму посмертно нікого не нагороджувати), яких би ліпше в присутності українців не згадувати. Але нічо. Ми ж не рекомендуємо узгоджувати наші погляди.
Тут і прдони висловили своє фе, бо як же інакше. І тільки наша Ганця – вірний контролер галицьких настроїв – відразу спохопилася, що таке різке фе може негативно сприйнятися на нашій парафії. І згладила. Причому досить оригінально: мовляв, Ющенко «має свої переконання, має свої принципи, з якими можна погоджуватися або не погоджуватися, але він ніколи не гнеться, він їм вірний. Чого не можна сказати про Юлію Тимошенко, яка...» І пішло-поїхало...
Але тпру! Не гнеться! Десь я вже це чув. Бо хто у нас ще не гнеться на думку тої самої Ганці? Та ж Дон! Про нього теж наша Ганця казала, жи ніколи не гнеться.
Але Ганці видніше – в кого гнеться, а в кого нє. Просто далі усе, як в анекдоті... Прішол Діма, сказал: «Йооо... тваю мать!» – і всьо апашліл.
А коли цей Діма ще й Табачнік, то нема що ся дивувати, жи він обурився на всю пащеку: тут і «циничное издевательство над памятью миллионов украинцев», і відомі нам ще з совєтських часів звинувачення Бандери в тому, що він був «агентом фашистских спецслужб», а «руководимые им политические силы проливали кровь украинцев».
Хоча для електорату регіонів не конче було аж так, можна було прямо написати, що Стефцьо ходив з сокирою і коцав обушком, кого лиш зувидів.
Одне слово, як прийде новий президент, то мусить конче свого кабінета уважно обнишпорити: чи не завалялася десь файна купка...
Привид ЗУНРу
Після завершення успішного політичного проекту «Ці руки п’ять років відпочивали», наш Гарант із запалом, який би міг застосувати деінде, продовжує човпти Юльку. Таке враження, що чоловік прокинувся від тривалої сплячки. Раніше нічого подібного за Юлею не помічав, а тут раптом осяяло. Побачив світло вкінці тунелю. І світло це – Янукович.
Але ж, п’ятипроцентний ви наш! Та хоча б поясніть своєму електорату і мені включно, чому ви свого присохлого вектора саме туди спрямували. Треба ж людям на місцях сповістити, куди ви прямуєте і чого хочете. Хочете, аби виграв Дон? То так і скажіть. Але аргументуйте. Може, і ми за вами підемо. Може, Дон це й справді наш Месія. Той, що об’єднає. Може, він вам тихенько шепнув, що мантри про другу державну і узгодження нашої історії з Росією – це показуха, а насправді він теж викінчений трипілець.
Ось і Червоненко прокинувся. Очі ярмулкою протер і побачив у Януковичу та-а-аке! Не знаю, що йому Дон показав, але хлоп теж прозрів. І теж хоче Дона. Але не пояснює чому. Просто хоче – і шлюс.
Так що я не здивуюся, якщо після першого туру нас знову стане 52 мільйони.
А так по-правді – життя у нас настало сіре, нудне, нецікаве... А згадайте кінець вісімдесятих... Або листопад-грудень 2004! Оце було життя! Кипіло! От я й подумав: а що як виграє Дон? Знову усе закипить, завирує. Народ підніметься в Галичині і захоче ЗУНРу! Ющенко наш президент! Нє, то не наш хлоп! Кендзьора на президента! Сендака на прем’єра! Куйбіду на міністра оборони! Садового на міністра фінансів!
Не треба нас Доном лякати. Може, Дон – це наш порятунок. Як слоньо в крамниці порцеляни.
Баба-грім
Декотрі кобіти сильно ся образили, довідавшись, жи їхнє місце на кухні. Виняток – наша Ганця, бо вона не кобіта, а член партії. Тому перспективи тут значно ширші. Це вона й засвідчила: «Що стосується Тараса Чорновола, я казала, що з нас двох з Тарасом хтось мусить бути мужчиною. І я беру цю роль на себе».
Після такої заяви є надії, що нею нарешті зацікавиться Головатий.
«Христос ся рождається!»
Адиво – і Юльця вже сякати почала, хоч і не доладно, зате складно. А наші галицькі патрийоти ледь не просльозилися. Тепер вони всією душею за Юльцю, бо як донецькі прийдуть, то весь бізнес перехоплять. І чути вже розпачливі заклики до єднання, як то чули ми у 1999, коли на обрії нам засяяла красная звізда Симоненка.
Але, хлопаки, як ви так дуже хочете помогти Юлі, то, по-перше, намовте Ющенка, аби присвоїв Януковичу Героя України. Мінус 10% гарантовано. А по-друге домовтеся з сусідніми областями, аби прийняли рішення про те, що в країні регіоналів вони жити відмовляються і наперед заявляють, що ніколи не будуть виконувати його указів.
А якщо ви цього не зробите, то дозвольте засумніватися, що ви аж так щиро вболіваєте за Юлю.
Наші гази
Я балдію від таланту Юлі будь-яку інформацію повертати на свою користь. Ось хоча б така невинна заява: «Ми (!!!) скоротили вдвічі використання газу».
Відчуваєте оце «МИ»? Жодних уточнень більше не прозвучало. Хоча за отим «МИ» ховалася не що інше, як економічна криза. Виявилося, що й вона працювала на Юлю. Це криза скоротила використання газу, коли зупинилися підприємства. Бо ж нарід палити менше не став.
Але якщо справи підуть і далі так файно, то використання газу можна буде скоротити і в чотири рази.
Що й казати: газова тема для Юлі така ж свята, як для Януковича пенсіонери. Днями Юльця поклялась: «Ми ніколи не передамо третій стороні українську газотранспортну систему». Хто б сумнівався? Навіщо передавати третій, якщо є друга – «Газпром»?
«Гадюки брыжжут»
Шкода народ, у якого лише такі кандидати у президенти. І нема на то ради. Хоча є й прогрес. Ще десять років тому понад 10% виборців голосували за Наташу Вітренко! А тепер, коли конотопську відьму на електоральному полі замінила Інна Баскервілів, то не набрала й процента.
Але Наташа все ще при ділі. Її політсила випустила прес-реліз, в якому продовжує гнівно таврувати «оранжевые гадюки», які не тільки «завизжали», очевидно, втомившись сичати, але ще й «брыжжут ядом». Саме так: через два «ж», бо в Наташі з другою недержавною такі ж проблеми, як і в проффесора.
РоздрукуватиКоментарі
Новини
21Березня 2010
20Березня 2010
19Березня 2010
zmolo.com
і це ж після того, коли сам пан юзьо висміював в своїх «артикулах» «блондіна», себто литвина, за плагіат. що ж це за край такий галичина з її населенням галицьким, котрому при нинішніх можливостях медійного ринку і інтернету можна втулити будь-що і навіть чужі статті, та ще й брати за них гонорари? гондурас на гондурасі і гондурасом поганяють...