У Звенигороді на «Галицьких фестинах» лунатимуть молитви кельтських жреців та співи карпатських валькірій

Травень13200816:45

«Відчувалося прагнення організаторів «Галицьких фестин» до оригінальності. Приємно, що задавалася постмодерна програма, а не тільки етніка, яка вже приїлася, чи «Схід-Захід». Звенигород – благодатна тема для такої інтелектуальної забави: історія стверджує, що тут було здійснено політичний теракт – убито одного із київських князів на замовлення волинського князя Романа Мстиславовича, а легенда – що в небі з’явився змій – знамення занепаду сили Великого київського князівства і піднесення Галицько-Волинського. Змій це рептилія, а наша рідна симпатична рептилія – ящірка. Можливо, це більше містика, ніж концепція, але вирощуватимемо цілісність ящірки з хвоста – через мистецтво: просимо митців заповнити наш простір своїми артефактами, ідеями, креативом, шаленими, несамовитими гаслами. Будь-яка самобутність починається із того, що люди приходять і кажуть: ось ми є, ми не такі, як інші. Ми можемо зробити щось таке, чого ніхто не робить. Артпарк – майданчик, простір для можливих мистецьких проектів, експериментів, гри. Кожен може пропонувати програму свого бачення воскреслих богів і не вмерлих героїв Проблема культурницьких пошуків Галичини символічно закодована у історію ящірки та її хвоста. Пошуки втраченого хвоста – це знакова притча здобуття Галичиною нового, постмодерного розуміння своєї самобутності, нового пробудження творчих енергій краю. Події минулого розрубали тіло містичної священної ящірки. Тіло відбігло на захід, хвіст залишився в Галичині й зажив самобутнім життям, заспівав коломийки, замкнувся в аркани. Але ми прагнемо повноцінності, повнотілості, ми спробуємо виростити живу священну ящірку з нашого рідного хвоста, для цього згадаємо таємні коди саламандр, молитви кельтських жреців і співи карпатських валькірій. Думаю що ця яскрава мозаїка чи вітраж вражень від різних дійств в артпарку запам’ятається надовго й вразить цей світ, який вдає, що вже все бачив і йому вже нічого не цікаве», – запевнив фестивальний міфотворець і сценарист Володимир Єшкілев.

«Я щасливий, що знову матиму причетність до Львова, який спокусив мене цією живою задумкою. Слід сподіватися на яскраву творчу еманацію, основа якої дуже органічно пов’язана із культурною ідентичністю Галичини. Це як ін’єкція проти псевдотрадиційності. Мрію, щоб цей вибух не перетворився на банальне фестивальне шоу. Акція заповідається природна, а органіка – мій коник, що примушує мене цим займатися. Не називатиму конкретних лицарських клубів, художніх колективів, їхню кількість, зміст концертних програм, але впевнений, що три області спроможуться дати всім уявлення про живу народну культуру етнічних груп краю: гуцулів, бойків, лемків. Це справді не фестиваль, за жанром «Галицькі фестини» є артпарком – територією творчої самореалізації різних митців. Мені бачаться в цьому великі перспективи. Це проект який об’єднує такою важливою своєю складовою, як тема історичної пам’яті. Ця тема надзвичайно активно працює зараз в Україні. Ви знаєте прекрасно що наш Президент заглиблений у пам’ять, яка має багато нюансів емоційних відтінків – від сумних до урочистих. Я, до речі, за експансивний принцип подачі українських надбань у світі. На цій території історія пахне і звучить, тут починаєш відчувати в собі голос пращурів. Цей проект об’єднує три області ментально й культурно темою пам’яті. Це складова не тільки об’єднує людей, а є основою нашого оптимістичного погляду в майбутнє. Це новий щабель у самовизначенні Львова і Галичини. Бо нічого більш цікавого нема для людства, як смачний місцевий патріотизм, тільки чесна маленька локальна культура народжує геніїв, які стають цікавими всьому людству», – переконаний член Національної ради з питань культури, радник міністра культури, який режисеруватиме життя артпарку, Сергій Проскурня.

«Щодо фестивальної символіки, то в ній зійдеться еклектичне з фундаментальним: карпатська ящірка і галицька геральдика. На гербі буде зображений лев і три корони, Ми виготовимо два прапори – гербовий і геральдичний, на якому лева символізуватимуть ромби», – пояснив художник артпарку Володимир Костирко, який на думку Єшкілева найбільше заглиблений в креативну сутність символіки і знаковості Галичини, що їх відчуває як космос.

«Костирко взагалі володіє ключами до космосу Галичини», – переконаний Проскурня, який після розлогого мантрування про психофізику й енергію колективного жесту, запевнив, що самовираження стане одним із основних принципів артпарку, де буде як виявити свою творчу потенцію не тільки дорослим, а й дітям. Для того, щоб нагадати про бажаний в артпарку дрескод, Сергій Проскурняк розповів історію, яка трапилася із ним у Великій Британії. Цілком імовірно, що цим він хотів асоціативно натякнути на те, що перший день свята буде вибудуваний на кельтській міфології. Але усіх таємниць сценарію режисер, на жаль, розкривати не став...