Великі комбінатори

Квітень24200810:08

Коротко нагадаємо суть проблеми. У 2003 році банкротує ВАТ «Львівське заводоуправління будівельних матеріалів». Призначається санація підприємства. Згідно з її планом ВАТ «Львівське заводоуправління будівельних матеріалів» та інвестор створюють ТзОВ «Будівельна кераміка Львова». Щоб наповнити статутний фонд, ВАТ «Львівське заводоуправління будівельних матеріалів» вносить до статутного фонду ТзОВ «Будівельна кераміка Львова» своє майно на 300 000 гривень. Решту 500 000 гривень – це кошти інвестора.

ТзОВ «Будівельна кераміка Львова» починає оформляти на себе нерухоме майно, яке є часткою його статутного фонду. До цього моменту все законно, але минають три роки і ВАТ «Львівське заводоуправління будівельних матеріалів» звертається до Господарського суду Львівської області з позовом проти ТзОВ «Будівельна кераміка Львова», у якому заявляє, що це ТзОВ володіє майном заводоуправління незаконно. Відтак, заводоуправління просить суд повернути йому все майно та зліквідувати фірму ТзОВ «Будівельна кераміка Львова».

Судове засідання відбулось без представника «Будівельної кераміки Львова». Суддя прийняв рішення на користь заводоуправління. Більше того, суддя, не очікуючи апеляції, видає позивачу судове рішення з «мокрою» печаткою. Завдяки цьому відсуджене майно того ж дня продають ПП «Агентство з працевлаштування Лео Ітер», за юридичною адресою якого чомусь міститься стоматологічний кабінет.

Водночас суддя О.Довга повідомилва керівництву ТзОВ «Будівельна кераміка», що печатку на судовому рішенні вона не ставила. Чудо? Печатка Господарського суду перебуває під охороною і видається тільки суддям. Можливо, її «вдарив» якийсь інший суддя? Але ж на документах стоїть підпис О.Довгої. Підпис теж підроблений? Проведіть графологічну експертизу. Якщо підпис справжній, суддя Довга порушила закон. Якщо ж підпис підроблений, то, можливо, і жодного судового засідання не було? У цьому випадку фіктивне рішення суду не має сили і майно треба повернути справжньому власнику – ТзОВ «Будівельна кераміка Львова».

Але повернімося до майна «Будівельної кераміки». Виявляється, «Лео Ітер» купує 7000 квадратних метрів будівель за 370 000 гривень – тобто, по 53 гривні за квадратний метр. Таких цін не було навіть за часів Радянського Союзу.

Агентство-привид починає розпоряджатися новопридбаним майном. ПП перепродає будівлі своєму співзасновнику М. Л. - аж за 375 000 гривень, заробивши на цьому аж 5 000 гривень. Колосальний прибуток! Це ж треба ризикувати майже чотириста тисячами, щоб заробити п’ять! І це при тому, що заробити на перепродажі можна незмірно більше.

Так, заробити можна, однак, щоб продати майно справжньому клієнту, треба, аби воно було, так би мовити, «чистим», зі всіма документами. А тут ще не зрозуміло, чим уме обернеться. Відповідно, цей перепродаж є нічим іншим, як намаганням замести сліди. На користь цієї версії говорить і той факт, що розрахунок ні по першій, ні по другій оборудці так і не був здійснений.

Сам продаж здійснювався на основі протоколу зборів комітету кредиторів від 11.03.2008 року. Хто був на цих зборах і як вони відбувалися є загадкою: на протоколі нема підпису голови комітету кредиторів. Головувати на зборах мав представник ДПА Галицького району, але податковій адміністрації про ці збори невідомо, і жодного свого працівника Галицька ДПА на збори не відряджала.

Справжні збори комітету кредиторів відбулися 04.04.2008 р. На жаль, арбітражний керуючий Оксана Генташ не могла бути присутня на цих зборах. Про це вона повідомила заявою, у якій просить звільнити її через велику завантаженість. Комітет кредиторів задовольняє її прохання і проводить збори, але згодом, щоб визнати ці збори незаконними, пані Генташ заявляє, що ніякого прохання вона не писала. Але ж документ є! На ньому стоїть підпис Оксани Генташ. Звідки він взявся?

17.04.2008 р. мали відбутися ще одні збори кредиторів, на яких мало б з’ясуватись, яким чином було продано майно ТзОВ «Будівельна кераміка Львова» і коли кредитори отримають свої гроші. Автор вирішив відвідати ці збори, щоб побачити все на власні очі, і 17 квітня о 11.00 прибув за адресою їх проведення – на Федьковича, 51.

У вахтера мені вдалося вияснити, в якій саме кімнаті будуть збори. Крізь відкриті двері я побачив крихітне приміщення, в якому на кріслах сиділи кілька жінок.

Потрапити всередину не вдалося, оскільки дорогу мені перегородив високий чоловік.

– Ви куди?

– На збори комітету кредиторів.

– А хто ви такий?

– Журналіст.

– А хто вас запрошував?

– Мене не запрошували. Я роблю журналістське розслідування, метою якого є вияснити, що сталося з майном державного підприємства ВАТ «Львівське заводоуправління будівельних матеріалів», яке збанкрутувало у 2003 році.

Якщо заводоуправлінню немає чого приховувати, то немає чого і журналістів боятися. Натомість чоловік, який відмовився назвати себе, заявив, що журналістів на засідання він не може пустити.

– То хто ж ви такий, якщо маєте такі повноваження? Яку посаду ви займаєте? – запитав автор.

– У мене лише орендують приміщення, – сказав загадковий незнайомець.

– То ви маєте стосунок до власників цього будинку? Ви тут працюєте?

– Ні, це я орендую приміщення, – уточнив чоловік.

– То ви все ж таки маєте до зборів якусь дотичність, оскільки винайняли приміщення для їх проведення.

– Чому я маю вам відповідати?

– Бо, перешкоджаючи журналісту у збиранні інформації, ви порушуєте закон. За це, до речі, передбачена відповідальність…

Почувши про відповідальність, чоловік заявив, що збори вже закінчилися.

Я був на місці зборів рівно об одинадцятій. У повідомленні про їх проведення був вказаний саме цей час. Якщо збори почалися раніше, то існує ймовірність того, що люди, які там мали бути присутніми, на них так і не потрапили. Хто ж збирався на Федьковича, 51?

Не здивуюсь, що невдовзі з’явиться ще одне рішення, схоже на те, за допомогою якого були продані будівлі, що належать ТзОВ «Будівельна кераміка Львова».

До речі, «великі комбінатори» не обмежилися маніпуляціями з комітетом кредиторів. Нові власники будівель намагались через відділ приватизації Франківського району Львова виготовити свідоцтво про власність на об’єкти. Наприклад, на будинок за адресою Третя вулиця будівельників № 21 є судова заборона на продаж. Варто в документах дописати до номера будинку одну букву – 21А, і жодної заборони немає. На щастя, у міському відділі приватизації були пильні і виготовлення документів вдалося зупинити. Та на цьому все не закінчилося. Була ще одна спроба обійти закон. Для цього вищезгадане майно намагалися внести до статутного фонду нового товариства. Якби це сталося, нове товариство могло б без перешкод користуватися цим майном. Справа стала б ще більш заплутаною. Цього не відбулося лише тому, що в ТзОВ «Будівельна кераміка Львова» випадково дізналися про ці наміри та попередили відділ реєстрації про оборудку.

Під час журналістського розслідування вдалося також довідатися, що відсуджене в «Будівельної кераміки» майно намагаються терміново продати. Зверніться мало не до будь-якої маклерської фірми з проханням підшукати вам площу під забудову, і вам. повірте, одразу чи пізніше запропонують майно, нещодавно відібране у ТзОВ «Будівельна кераміка Львова». Я навіть зустрівся з одним таким маклером.

– Ви не пошкодуєте, – запевняли мене, – є три дуже добрі ділянки під забудову. Будівлі колишнього заводу. Вони напівзруйновані. Там можна будуватися. Є лише невеличка проблема. Продаються лише будівлі, без землі, на якій вони стоять. Але це питання нам обіцяють вирішити. За 700 000 доларів ми вирішимо всі проблеми і оформимо землю на вас.

Шановні бізнесмени, якщо ви почуєте подібну пропозицію, знайте, що користі вам від того приміщення не буде. Будьте пильні!

• 09:5925.04.08 ???
• • я чогось не розумію... якщо інвестор сам нардеп Лопушанський ще в 2003 році заплатив гроші та забрав майно, то чому триває банкрутство?
• 17:4324.04.08 Всезнайко
• • А ще знаю, що "інвестор", заграбавши заводи за копійки, навіть зарплати людям не виплатив.
• 17:4124.04.08 Всезнайко
• • Я знаю: інвестор - Добромиль-Київ нардепа Лопушанського. Так, що Толік - депутатський сраколиз
• 17:0724.04.08 hj,v
• • Ну полный заказняк. Даже воняет. "Уважаемый" защитник прав инвестора, а как же непридвзятость и объективность при проведении журналистского раследования
• 17:0524.04.08 Спостерігач
• • Інтересно, хто ховається за назвою Інвестор?
• 17:0424.04.08 Спостерігач
• • В шановного кореспондента напевно не вистачило часу для того, щоб порахувати за скільки свого часу Будівельна кераміка придбала ще діючі заводи і до Стрийської слід додати два заводи у Винниках та один на Дж.Вашингтона.