У львівському «Кабінеті» Олег Лишега протестував проти словесного канібалізму

Квітень17200810:19

«Я займаюся скульптурою: працюю з деревом і боюся каменю. У дереві – світло, а в камені – невідомо що. Ви мене розумієте? Я ж не про дерево говорю, а про слово! Усе, до чого я веду – це слово. Але хочу вас заплутати: не можна до слова підходити з позиції слова, не можна їсти слова, закусуючи словом. Виходить словесний канібалізм», – про це учора, 6 квітня, на своєму творчому вечорі у кав’ярні «Кабінет» сказав письменник Олег Лишега.

За словами Олега Лишеги, у його фразах треба шукати підтекст. «Слово дуже пов’язане з археологією. Але сьогодні автори часто не ведуть розкопки, а складають, як колаж. В археології є поняття материка: археолог розкопує культурні шари минулих цивілізацій, постійно знаходить кістки зайців, бичків. А потім натрапляє на твердь, материк, який означає, що людство до нього у цьому місці ще не побувало. Це зворушливе відчуття, коли рискаль дзенькає, адже далі – terra incognita», – пояснив письменник.

Коли Олега Лишегу запросили показати свої останні творіння, він витягнув з торби не листки з віршами, а три дерев’яні статуї: «Це мої творіння. Вони уже побували на різних виставках. Окрім поезії, я займаюсь скульптурою, скульптура – це ті ж розкопки, тільки у повітрі, сокирою. Ударяючи, ти увесь час шукаєш материк. Для цього потрібен абсолютний музичний слух. Тому я називаю скульптуру й музику сестрами: обоє потребують слуху. А література інша, вона має у собі диктатора – слово. Може я знову колись повернуся до слова, але вже буду інший, матиму досвід скульптури», – зауважив письменник.

Нині слово, на думку Лишеги, комерціалізувалося. «З’явився великий заголовок: «ЛІТЄРАТУРА». Але ж це не мистецтво! Вона розрізається на якийсь неон, пластик. А за ними ховається велика комерція», – висловив своє бачення літератури Олег Лишега.

Роздрукувати