Садовий, вийшовши з Ратуші, потрапив у повний… Тибет. Фото

Квітень08200815:25

Сьогодні під львівською Ратушею близько 30 молодих людей грою на екзотичних музичних інструментах, різнокольоровими прапорцями та плакатами намагалися підтримати народ Тибету, який прагне жити у злагоді із своїм віковічним розумінням духовних цінностей та свободи. Учасники мітингу роздавали перехожим друковану інформацію про події в Тибеті, після того, як 1950 року туди вторгнулися війська народно–визвольної армії Китаю, - про це сьогодні, 8 квітня повідомив кореспондент ЗІКу.

Двогодинна акція привернула увагу перехожих, численних представників ЗМІ та привабила міського голову Львова Андрія Садового можливістю безкоштовного піару: він не оминув нагоди задемонструвати перед камерами свій сонячний усміх та тибетську мудрість. Цікаво, що мітинг влаштували не якісь громадські організації, а просто небайдужі львів’яни. Акція не мала характеру протесту, а була правозахисною і спрямованою на підтримку народу Тибету. Мітингувальники під прапором Тибету тримали в руках різнокольорові плахтинки із буддистськими священними текстами та плакати «Чому Україна мовчить?» «Тибет – країна вільних людей», «Скільки повинно померти тибетців, щоб Україна відреагувала?», «Наша сила в ненасильстві».

Неформальним лідером акції став директор львівської арт-галереї «ОМ» Микола Сеник, який здійснив обряд очищення простору за допомогою звуку тибетського дзвона. «Тибет – унікальна країна, з якої походять багато філософських вчень та релігій. Свого часу я умовно, в сенсі не офіційно, був почесним консулом Республіки Аравіль, яка на території Індії має аналогічні проблеми. У Тибеті бувало багато моїх друзів і знайомих. Я, на жаль, не мав фінансової змоги здійснити туди подорож. Наша акція – вільне зібрання однодумців, яким не байдужа доля Тибету. У галереї «Ом» вони готували плакати із гаслами. Це перша, але не остання акція, наше завдання – протиставити інформаційному голоду слово підтримки. Економічно розвинуті країни, а не тільки Китай, через страх втратити прибутки воліють не помічати цієї проблеми. А ситуація там насправді жахлива: на одного відвідувача країни – від 5 до 10 тайняків, які при будь-якій спробі законтактувати із тибетцями намагаються втрутитися зі своєю ідеологічною пропагандою. А цей народ ніколи не мав у руках зброї. Тибет – це об’єднання кількох незалежних королівств, що не мали ніколи чітких кордонів. Це вільний народ, який живе високо в горах, веде натуральне господарство. До 1950 року він взагалі нічого не знав про існування Китаю. Уряд Китаю зараз робить вигляд, що несе тибетцям цивілізацію, а самі заселяють новобудови китайським населенням. Ми роздаємо інформацію про те, що там насправді відбувається. Моя позиція така, що треба захищати слабших, тибетці нині не володіють ніякими засобами захисту, крім доброго слова», – сказав Микола Сеник.

Культовий львівський апологет руху гіпі Алік Олісевич, який 10 років поспіль очолював місцеву групу правозахисної організації «Міжнародна амністія» коментуючи мітинг сказав: «Ми добре знаємо, що коїться у окупованому китайськими владами Тибеті уже понад 50 років. Хочемо, щоб про це знало якомога більше людей. За цей час там було убито декілька десятків осіб, сотні тисяч арештовано, Далай-Лама змушений був емігрувати в Індію. «Міжнародна амністія» співпрацює із багатьма громадськими організаціями по Тибету, де зухвало порушуються права людини. Україна повинна приєднатися до підтримки тих, чиї права порушено, Ми знаємо, що уряд України до того ставиться двояко. Свого часу Україна навіть видала біженців із Узбекистану, і ті політв’язні отримали великий термін. На площі Ринок стоять люди, які бажають привернути увагу керівництва України до того, що не все гаразд з правами людини в Тибеті. 1996 року «МА» робила такого плану пікетування Китайського посольства в Києві, в тій акції також брали участь люди, які симпатизують тибетцям».

Довідка ЗІКу.

1950 – армія Китаю окупували Тибет, який став автономним регіоном КНР

1954 – Китай руйнує буддійські монастирі, обкладає тибетців податком

!959 – армія придушує народне повстання, , далай-Лама шукає притулку в Індії

1960-70 – китайська культурна революція руйнує пам’ятки Тибету

Кінець 1980-их Далай-Лама пропонує мирову, Китай запроваджує військовий стан

1996- утиски тибетських буддистів, кампанія «Жорсткий удар»

2000 – наплив китайських мігрантів у Тибет

2008 - маніфестації й протести буддійських монахів проти правління Пекіна, який готується до літніх Олімпійських Ігор.

8 квітня 2008 р. Громадська акція під гаслом: «Тибет - країна вільних людей. Свободу тим хто її прагне».

8 квітня 2008 р. Громадська акція під гаслом: «Тибет - країна вільних людей. Свободу тим хто її прагне». Міський Голова Андрій Садовий.

Роздрукувати

Коментарі

10:4712.04.08 Галасувальникам
- Та як не прислухатися?! Чуємо, що галасуєте. Та чи по-суті? Може, з Харкова так далеко не видно, але у Львові справді є одна велика проблема - виконавча влада під проводом Садового. Це абсолютно не надумана, а реальна проблема, яка включає в себе ручне керівництво, безгосподарність, корупцію, утиски свободи слова. Невже ви ніде не читали про конкретні слідства і суди в "Ратуші", "СП", "ЛГ" "НП" та на ЗІКу, до речі також? Сприйміть львівську ситуацію не такою однобічною, як вам того хочеться, а потім поговоримо про стандарти журналістської професії у Львові, Ok? Ага, мало не забув: на вихідні знову будуть акції на захист буддистських священиків та тибетців. Львівян закликають прийти на Ринок із кольоровим свічками ввечері. ОМ
23:0111.04.08 2харків'янка
- От приъхали, ну коли ЗІК типовий приклад необ'єктивного висвітлення то що тоды ыншы?!!!
11:0211.04.08 харків'янка
- Птах має рацію! тут річ не в Садовому або контретно в цій статті, ми торкнулися серйозної і наболілої проблеми - сучасна українська журналістика. А вона така, що плакати іноді хочеться - і нажаль ЗІК типовий приклад необ'єктивного висвітлення (подання інформації під певним кутом). Сподіваюсь, що журналісти хоч трішки прислухаються до нашого галасу і будуть справжніми представниками цієї профессії. Тільки з повагою до вас,колеги!
02:0311.04.08 92157
- Птах ,ти діагнози ставиш: "Хвороба львівської журналістики сьогодні - це брак середнього покоління, яке вміло аргументовано і грамотно працювати, а після помаранчевої революції (не без їх заслуги здійсненої) було замінено на студентів. Масово, майже у всіх виданнях. Молодь прийшла у середовище, де з пресою привчили рахуватися, і, здуру, вирішила надувати щоки на рівному місці." Але як Акєла промахуєшся. То не студенти пишуть. А якраз середнє покоління, чи й того старше.Сам думай, чого б то?
19:0910.04.08 Птах
- У мене уже складається враження, що весь цей чорний PR-чик сам Андрій Іванович замовляє...
  Ну щоб не сталося: мишка пробігла , пташка в повітрі не стримала... - повідомлення про це почнеться із слів: Садовий..., або у Садового..., або з Садовим... Нудить уже від цього! Забагато, немудро, нелогічно. ПЕРЕБОР!
  Львівські медіа виглядають нездорово, маніакально, непрофесійно (бо не аргументовано
  на зразок: винна невістка! А її нема! А он халат висить!). А головне, тягне це все нехорошим духом заказухи. Тільки от чиєї? Навряд чи так зміг би організувати "діло" якийсь місцевий "олігархик". Тут серйозна професійно натаскана команда. От тільки чия?
  Тим, кому за це не платять, варто "зайняти місця у ложах" і поспостерігати за процесом, щоб не бути використаним всліпу. А це у Львові не вперше робиться. Молодий журналіст на Заході України запальний пішов! Розвести його, що два пальці об асфальт...
18:1410.04.08 Були там усі
- Проти такого голого животика який Садовий встоїть? От і вийшов. А ви: Дроздов-Дроздов. І без Дроздова знайдуться справжні цінителі
18:0710.04.08 Чефір-ефір
- Угу, напередодні тибетського мітингу, ЗІК повідомив, що координаторами акції є Марко-Валерій Зброжик-Ланиця со товарищі. Той самий, що витикав Садіку "Галицькими інвестиціями" Усьо правда. А тут Садік до тібетців вийшов і сонечко засвітило так тепло-тепло. І телекамери тут-як- тут. Ляпота: прапорці із Буддами, дзвіночки... Аж курнути захотілося!
17:5310.04.08 Чиї ноги?
- Но, знову Птася, за своє: "не маю жодного особистого неприязного ставлення до пана Василя Куйбіди". Так у репортажі про Тибет також - жодного особистого неприязного ставлення до пана тарперішнього мера. Що вас так схвилювало, га, Птасю? А стару інфу я витягнув, бо дуже вже Марко мене зацікавив( той що догори дригом). Гляньте, як на фотках він поруч із Садовим стоїть. Мабуть, також не має жодного особистого неприязного ставлення до пана мера :)
14:4910.04.08 Птах
- Знову "Галицькі інвестиції"? Пригадується, як не так давно горезвісний "правдолюб" Я. Кендзьор у "Політичних етюдах" влаштовував з цього приводу "журналістське розслідування". Був суд. Наскільки памятаю, довелось Кендзьору перед Садовим публічно вибачатись.
  А щодо Куйбіди. Смішний чоловічок у чорній мантії з великим гербом на грудях читає свої (не дуже талановито написані) вірші, багато і безплідно їздить закордонами і зовсім не займається проблемами міста (цей "буденний нероматичний бруд" розгрібав Сендега). Можливо мої спогади надто субєктивні, але, чесне слово, не маю жодного особистого неприязного ставлення до пана Василя Куйбіди.
14:3410.04.08 Птах
- Жерти треба за діло, аргументовано і доказово, а не просто повітря псувати. Нема що сказати, не підміняй факт особистою субєктивною думкою і припущеннями. Це не журналістика (принаймні за міжнародними, а не львівськими стандартами). Хвороба львівської журналістики сьогодні - це брак середнього покоління, яке вміло аргументовано і грамотно працювати, а після помаранчевої революції (не без їх заслуги здійсненої) було замінено на студентів. Масово, майже у всіх виданнях. Молодь прийшла у середовище, де з пресою привчили рахуватися, і, здуру, вирішила надувати щоки на рівному місці.
  Не подобається Садовий - доведи що є підстави, а не поливай брудом. Треба навчитися поважати себе в професії, а не вчити людей основам журналістики маючи доволі загальне уявлення про предмет.
  Садовий на Євро, мабуть, таки заробить. Але навряд чи він сам проти себе замовив той чорний PR, що існує у Львові сьогодні.
  Не бавтеся в "наивняк", ми всі дорослі люди. Виглядає так, що в цій країні крадуть всі, хто дорвався до влади. Але хтось, крадучи, щось лишає людям. Типовий приклад - Кирпа. Тож нам лишається сьогодні вереском кричати, заважаючи красти і оцінювати владоможців за тим, що вони, крадучи, залишають по-собі.(Хто більше зробив - того прагматичніше залишити при владі).
  Дратує, що журналістика сьогодні не "цепний пес демократії", а у більшості випадків - чийсь інший злобний пес. Так було колись у всіх країнах, що переживали процес становлення демократії. Можливо, це - хвороба перехідного періоду, але вже дуже по-словянськи фанатично продажна.