Не стомлююся повторяти проте що поезія - це легка кіннота  всього гуманітарного фактора нашого існування чи пак буття. І поезія і політика окрім технологічної бази нещадно експлуатують інтуїцію. Вірші, що пишуться "на злобу" коли не перетворюються " на добро" просто зникають. Живуть ті вірші, як і неординарні політичні рішення, котрі породжені думкою про вічне, довготривале,безсмертне. До тих пір доки політика  керуватиметься й інтуїцією також доти вона живитиметься мізками поетів.

- "Дзига" має сталу репутацію промотра власне львівської ідентичності. Якщо хочете - ЛЬВІВСЬКОСТИ! Таку ідентичність стимулюють і продукують  хіба що в Одесі, я маю на увазі культурно-соціальний аспект. Що ж до політичного - то здається ми дожили до донецького субетносу - гідного продовжувача реліктового комунізму. Вже віджилого навіть в Росії.

"Дзига" - це той щасливий випадок, коли мистецький менеджмент в потрібний час перетворюється в політичний менеджмент з набагато вищим ККД від власне політичного менеджменту.

- Питання просто супер - зразу ж із відповіддю. Справді - існує пряма залежність між пропорцією між нижньою та верхньою планкою в заробітній платі, точніше в доходах та  міцністю економіки. Це саме та з тем Майдану про необхідність реалізації якої скромно промовчують як промотори Майдану так і затяті антимайданники. Отут  український парламентський клас обєднаний як ні в якій іншій площині. Ну а як тоді ще породити славетний середній клас? Хоч це усереднення й попахує соціалізмом але ж і йдеться не тільки про грошову складову - український ринок цінних паперів досі так і не вийшов з підліткового стану. А збільшення грошової маси - це лише  прямий наслідок входження іноземних банків в Україну, і саме він і породжує інфляційні загрози, котрі самими лише адмінзаходами не втримати. Найпершим антиінфляційним механізмом може стати якнайшвидший перехід на світові ціни на енергоресурси. Тоді зросте й вартість робочих рук.

- Людина без мандата в українській реальності здатна робити більше в політиці ніж примандачена. Занадто багато ритуалу в мандаті, весільної генеральськості, якщо хочете. Тим більше що за нинішньої виборчої моделі  особистості нічого тертися біля трибуни - треба іти в поля. Нинішня парламентська модель контрпродуктивна по відношенню дол справжньої особистості. Я - політик в полі. В громадському полі.

- Конфлікту як такого немає - є вереск свині котру відтягують від корита, а вереск регіоналів - це просто наслідок політичного шоку. Їхнє політичне тіло прошив струм політичного небуття.І про цей початок кінця вони голосять так що  це вже не викликає смутку, а сам лише регіт.

Питання НАТО - це питання цивілізаційного вибору. Це перш за все - гарантія внутрішньої демократизації країни. Де ви бачили члена НАТО - котрий би порушив наприклад свободу слова чи свободу вибору. А хіба мислять себе активні антинатівці в  демократичних умовах ? НІ. Хоча якщо це російська модель суверенної демократії - то так.  АнтиНАТО - це антиУкраїна на сьогоднішній день.

Голосуючи за перемогу помаранчевої команди українці голосували й за вступ в НАТО. Більшість голосів виборців за помаранчеву команду - хіба це не референдум по НАТО, котрий вже по суті відбувся. Хіба був референдум по базуванню Чорноморського флоту Росії в Україні? Не було. То чому нинішні ініціатори референдуму по НАТО не хочуть розширити питання ще й  щодо базування Російського флоту в Україні.

- Збуваються відсотків на вісімдесят - саме в тих - прямих прогнозах, бо трапляється,  що деякі деталі процесу є достатньо закритими і тоді включається інтуїція. А решта - для політичного експерта є відкритий бік діяльності й закритий, тому інколи свідомо доводиться вводити опонента в оману. А комусь це видається помилкою - хоча це елементарна інформаційна комбінація.

1) Найпростіша - газ Євросоюзові  треба контрактувати нга кордоні Україна-Росію, що фактично робить Україну членом енергетичного Євросоюзу.

2) Потрібно залучати міжнародновизнані інвестиційні фонди, котрі б могли у будь-якій країні світу  я отримувати кошти цільово для їх інвестування саме в Україну - щось подібне як українські банки  продають частки своїх активів великим західним банкам - коли працює принцип - західні гарантії + українська дохідність. Адже українським заробвтчанам цікава саме висока дохідність і все те ж відчуття патріотизму.

3) Культурний прорив можливо здійснити за умов наявності сталого споживання культурного продукту.  А досі істеблішмент не демонструє такого попиту а середньому класові сучасний культурний продукт часто не по кишені.

Але в сучасному світі без культурної кооперації не обійтися. Будь-який синкретичний жанр потребує кооперації - інакше за великі ринки не вчепися. А орієнтуватися на Росію - хіба що консервувати кадри, а прориву чекати годі.

- Тільки справжній поетичний авангардист може бути справжнім політичним консерватором! У європейському значенні! Або як хочете - християнським демократом.

Типовою помилкою української політики є гасло:"Для людей - не для політиків!" - свідчення виключного чванства - бо люди не сумніваються що то таки для політиків а не людей.

Зламати цю модель поведінки можна через зміцнення громадянських інститутів, але без зміни виборчого законодавства поки що це не можливо зробити!

 Це - не бізнес, це - політичний  консалтинг. Мої друзі зараз задіяні в кампанії Гілларі Клінтон. Але це лише підтвердження того що політика і поезія це професія.

- По-перше - про Держбуд я говорив коли не було ще ні Мінбуду ні Мінрегіонрозвитку в нинішньому їх стані, по друге - зараз міністром є Василь Куйбіда, сам Бог велів йому  засвідчити Львову свій патріотиз не лише на виборчих майданчиках - по третє міжнародна кооперація в реставраційних справах завжди слугує ще й міжнародному визнанню істинної вартості памяток.

Що ж до моїх лобістських зусиль - то я буду робити для Львова все від мене залежне, аби всі ми гордилися Львовом, як істинно європейським містом. 

 Це була моя робота - ну не Симоненка ж мемуари мені вичитувати. Але платять гроші не за читання - за продуктивні ідеї, за сценарії та їх втілення. Тобто за комплекс послуг політичного консалтингу. До Вашого відома я консультую і зарубіжних політиків - але не ворогів України. Послуги такі коштують по різному - для одних Таврія - автомобіль, а для  інших - Лексус.

- Вона виконала свою місію і перебуває в стадії ліквідації - хто знає що це таке - зрозуміє. Створити організацію легко, ліквідувати тяжко.

Моєю відповіддю "за базар" буде другий президентський термін Віктора Ющенка, демократична та головне дієва Конституція, членство в НАТО, СОТ, статус регіонального лідера для України і відновлення статусу житниці, правда не Європи а вже цілого світу.

 По перше - на тлі попередників це таки команда фахівців! По друге - земельні питання були скриміналізовані до Садового, а по третє - провідною інституцією в земельних відносинах є таки Рада а не міський голова, тому ставте будь-ласка професійніші запитання. У Львові у мене немає економічних інтересів - я тут простий споживач - і як споживач бачу хиби і перпектисні переваги Львова - а щодо піарності - то Львівська управлінська команда набагато якісніша кадрово від того ж Києва чи Харкова чи Донецька - вона чимось схожа на Одеську. А Одеса розвивається надзвичайно стрімко. 

- Ви дезінформовані моєю скромністю.

 Найголовніша підстава - відсутність інших пісочниць крім  ВР, де б частина канкретних пацанів могла самореалізуватися - он один не став главним по пісочниці, так і ту хоче рознести.

Ні гідності, ні розуму не вистачить - це Скликання саморозпустити. А ще - це ж бізнес, потрачені фінанси ще не відбила жодна з сил.

Але в такій недоРаді є свої переваги - слабнуть всі окрім Президента. В тім числі - слабне й пята колона.

І те й інше! А ще казочки про політику. "Ріпка" там всіляка, "Колобок"... І книгу "Легка політика" і "Політикон"  і власне мовчання також.

- Кожен, хто прожив мовчки хоч день в громадянстві країни що нею керував Кучма є потенційним кучмістом.

А також я прожив багато років у країні що дала світові Бандеру, тому я бандерист; в країні що народила світові також Петлюру  і Махна - тому я петлюрист і махніст.

Але не КУЧМІВЕЦЬ. Хоча напевне бандерівець, петлюрівець та махновець в одній особі. Але памятайте - що у Львові ще  народився  Захер-Мазох. Тільки він Мазох ні за хер.

Садовий переміг гідно - переміг так щоб можна було бути і корегованим і критикованим. А спробували б ви корегувати і критикувати поведінку і рішення його опонентів - скільки б вереску було й істерик ніби то критикували б самого Бога.

Мені здається нинішня львівська влада чує свого громадянина і служить своєму громадянинові всією силою і правдою. Якщо це не так - то у нас, громадян, є завжди  право на вибір. І є вибори - найнадійніша страхівка для будь-кого.

Чесна відповідь - у вищеназваних містах - грошей більше. Але у Львова - більше Європи, а не забуваймо що першість саме цього континенту  має відбутися у Львові. Львів може втрати свій шанс лише під тиском столиці - центральних органів влади. От існує проблема аеропорту і доки соціаліст Вінський сидить в мінтрансі ця проблема самим лише Львовом не вирішиться. А всі балачки про те що Садовий продав шанс Львова якомусь іншому місту розповсюджують патологічні садовоненависники. Хто хоч на крапелину має управлінського досвіду той знає що у нинішній системі прийняття рішень це зробити неможливо. От я собі й задаю запитання - хіба можна довіряти владу чи взагалі допускати до політики людей, чию психіку навіки поруйнував один лише програш у виборчій кампанії. І то не їхній а їхнього кандидата. Що грошей не відпрацювали - то вже й не відпрацюєте!

- Я не кум Садового - він просто хрещений мого старшого сина.  Разом з дуже гідними людьми. Навіть легендарними. Кум - це вже на сьогодні поняття політичне. А в наших стосунках політика відсутня.

І лише сліпий не бачить як за часи Салового Львів змінився на краще. І змінится ще більше.

- Перенедокучма! Людям що ставлять таким чином питання - держава не потрібна. Для таких людей анархія - природній стан душі!

Мені здається, що настав час Львову змінити громадську думку про самого себе. Пємонтом самоідентифікуватися вже не з руки.

Мені здається, саме Львів має сьогодні започаткувати всенародну дискусію про сучасну національну ідею. Про модернізацію консерватизму, про сучасну модель народництва. Жлдне інше місто не є настільки ідеологічно універсальним. Чому досі цей процес ніхто не започаткував - дивуюся! Може мені започаткувати. І позиціонувати Львів як "Місто де народилася національна ідея"!

Нажаль серед "омандачених" , як і серед міністрів справжніх лобістів Львова, котрі б працювали хоча б так для рідного міста як це роблять донеччани нема.  А й навіть серед тих, хто сьогодні на найвищих щаблях влади дивуєшся - чиєю владою це нещастя опинилося в Києві, невже у Львові гідні люди скінчилися, і чому це нещастя, що часом не вимовлює половини алфавіту, ще й преться в телевізор?

- Буде книжка "Політикон" і буде доповнене видання "Майн кайфу!"

А щодо депутатства та радництва, то нажаль цей статус змушує ховати від оприлюднення частину текстів, щоб літературна експресія не передавалася в ці сфери діяльності - де літературна висока якість може породити політичний вбивчий результат. Отаке нажаль може статися роздвояєїніє особистості. Тому займаючись політикою я не соромлюся наступати на горлянку власній піснію Часом мовчати - краще ніж говорити. І це не з рекламного чи політичного досвіду я вам кажу - навіть і з літературного. Вистояна фраза часом -як вистояний коньяк.

- Все що є в холодильнику кидається на пательню - і не забути додати яйце та кетчупу. Жартую! Борщ та плов - справді фірмові.  А які рецепти на борщ та на плов - це ж суцільна імпрорвізація!