Наразі я займаюся вихованням онука, якого я всиновив. Йому лише 11 років, а навчається він уже в 9 класі і допомагає доглядати хвору маму. У вільний час зустрічаюся з друзями з представниками ЗМІ, а щодо підпілля, то це не з моїм характером.

Я привітав свою маму як син, який готовий зробити все аби продовжити її життя.

Я думаю над цим питанням.

У квартирі на вулиці Дорошенка мешкаю я. Після виборів Президента України я Шурми не бачив.

Фактами зловживання займаються правоохоронні органи. А те, що на сьогодні паном Сеником зроблено низка порушень, це правда. Йдеться про оренду автомобіля з місячною оплатою у 18 тис. грн, про утримування трьох заступників… Усе це призводить до розбазарювання бюджетних коштів. Дуже шкода, що більшість депутатів фракцій «Наша Україна», промисловців та підприємців, «Пори» «лягли» під Олійника-Сеника, тим самим дозволивши їм зловживати службовим становищем.

Коли у 2005 році у перших числах лютого Віктор Андрійович Ющенко особисто представив як губернатора у сесійній залі облради Петра Олійника, то наголосив, що Петро красти не буде. Але пан Петро вибудував таку модель, що він, дійсно, не краде. А йому носять. Тому що розстановка кадрів паном Петром така, що всі повинні працювати на нього, як на пана. Його ніколи не хвилювало життя простих людей. Навіть під час прийомів громадян, які він мав особисто проводити, він втікав у задні двері у невідомому напрямку. Скільки терпіти свавілля? Якщо ми зуміли піднятися на боротьбу з режимом Кучми-Медведчука, то чому ми зараз не можемо боротися з горе-керівником Петром Олійником, який розпродує та приватизує все що можна – собі і своїй родині. Земля, підприємства – все йде на родину та близьке оточення. Мені гірко за життєвий рівень сільського населення. Я чудово обізнаний в цьому питанні. Нас вкотре обманули: приїжджають під вибори і на вибори, коли потрібні голоси, обіцяють золоті гори і залишають ні з чим. Для того, щоб змінити умови проживання сільського населення, нам потрібно проявити характер та волю, коли наступного разу будемо голосувати.

З паном Сеником я познайомився, коли він був призначений першим заступником голови Львівської ОДА. Бути першим заступником голови ОДА і бути головою обласної ради - це надзвичайно різні речі. Як до людини, до пана Сеника претензій не маю, а як до голови облради,на жаль, їх багато. Головне, що було зроблено протягом 2002-2006 року облрадою – це здобуття незалежності облрадою від виконавчої гілки влади, тобто обласної державної адміністрації. На жаль, керована Сеником облрада є придатком до обласної державної адміністрації, якою керує пан Олійник. Тому наразі йде повний «дерибан» землі і комунального майна.

Петра Петровича Димінського я знаю з 2002 року, – ми познайомилися на виборчих дільницях. Ми балотувалися по одному округу: він – кандидатом у депутати Верховної Ради, я – в обласну раду. Так склалося, що і він, і я пройшли. У нас були, є і залишаються приятельські взаємини. А скільки разів я бував у нього вдома? Кожен рік на його день народження.

Протягом своєї депутатської каденції 2002-2006 років мені багато чого пропонували, особливо Георгій Кірпа. Але я чесно виконував свої об’овязки голови і мені нині не соромно перед львівською громадою.

Не хотів, щоб навіть у згадці про есдеків мене порівнювали з Олійником, тому що ми різні. У мене була можливість вивчити цю людину, адже я знаю, що заради своєї посади, вона готова продати свою рідну маму. Мені прикро, що пан Кендзьор знаходиться в одній партійній організації з паном Оліником, тому що в тій партійній організації немає майбутнього. Вони повторили ті помилки, які зробила свого часу партія «За Єду», в яку зібрали всіх номенклатурників. Коментувати призначення керівника прес-служби не буду.

Склалося, на жаль, так, що за часи нзалежності України Дрогобиччина не мала свого депутата Верховної Ради. Щодо останніх виборів мера міста, то маємо нонсенс – вибрали людину, яка ніколи ніким не керувала: все життя пропрацювала директором Будинку офіцерів у Севастополі. Думаю, що у дрогобичан та у депутатського корпусу Дрогобиччини є можливість виправити свою помилку.

Всі меншини, які проживають на території України, Львівщини, які підтримують, сповідують закони України, заслуговують на те, щоб ставлення, як до будь-якого українця – і це в моїх правилах.

Це, справді, так. Це було відчутно, коли формувалися виборчі штаби з виборів Президента. Протягом 2002-2003 років і першої половина 2004 року, коли Олійник і його найближче оточення – Батенко і інші ще пиячили з Медведчуком і парилися з Медведчуком у лазнях, фракція «Нашої України» в обласній раді та її симпатики з фракції «Ділова Львівщина» вели жорстку боротьбу з режимом Кучми- Медведчука. На жаль, цих людей з перемогою Віктора Ющенка почали переслідувати і переслідують до сьогоднішнього дня.

Де це ви чули від мене таку критику?. Я ще жодного разу не критикував міського голову міста Дрогобич. Але як житель Дрогобича, спілкуючись з громадою міста, керівниками бізнесових структур, комунальних підприємств, не почув жодного слова на адресу міського голови. Усі в один голос заявляють, що це випадкова людина, яка не має ніяких професійних здібностей. Єдине, чим він займається – це розтавляє на керівні посади свою близьку родину. За 30 років проживання в Дрогобичі я це місто не бачв таким брудним, яким воно є зараз. Тому вірю в мудрість депутатів міської ради.

Мене ніколи не пікетували професійні, порядні перевізники, мене пікетувала групка злодіїв, якими керував колишній депутат облради пан Дума для того, аби я не зміг розглянути і довести до відома населення області, як потрапило в одні руки майно державної комунальної власності (автовокзали, автостанції, автотранспортні підприємства з рухомим складом) - до пана Думи і його оточення. Моє звернення на ім’я голови Львівської ОДА залишилися без відповіді. Це майно на сьогоднішній день розпродується наліво-направо. Свіжий приклад : січень 2007 року автостанція №2 у місті Дрогобичі за неперевіреними даними зі слів працівників автостанції продана за 250 тис. у.о паном Думою одному з бізнесменів міста Дрогобича. Якщо в цьому не замішений пан Олійник, то я просив би його взяти це на контроль і перевірити цей факт, та доповісти про результат на наступній сесії Львівської облради.

Ще на посаді Львівського голови облради мені багато доводилося втручатися в роботу головного Управління охорони здоров’я ЛОДА. Це в той час, коли на базі Соснівської лікарні Сокальського району хотіли утворити обласний тубдиспансер. Суть у тому, що згідно з санітарними нормами в радіусі одного км.не повино бути виробничих підприємств. Просто Олійник і його команда намагалися вкрасти шахту «Надія», яка є найкращою шахтою в Червоноградському вугільному басейні. Наступною проблемою була лікарня відновного лікування у Брюховичах. Усі прекрасно розуміють ціну квадратного метра землі у Брюховичах. Злодійська команда на чолі з Петром Олійником робила усе можливе, щоб свої вчинки – розкрадання землі та приміщень прикрити рішенням сесії облради. Те саме стосується «Сільмашу», територія якого становить 75 га, і це майже в центрі міста. З цими злочинними явищами я боровся, коли був головою облради, і мені вдалося призупинити ці злочинні дії. А для того, щоб повернути незаконно відібране приміщення, потрібне бажання першої посадової особи області, тоді відпадуть усі «не можливо».

Перші сесії Львівської облради п’ятого скликання я відвідував, але коли зрозумів, що вирішення питань землі, приватизації, кадрові питання вирішуються в кабінеті Олійника, сидіти для «галочки» вважав за непотрібне. Коли в голови облради є штатні виступаючі, коли немає можливості виступити, кому потрібна така сесія?! Ніхто, на жаль, не поцікавився моїми проблемами.

Я констатую факти, що стосуються керівництва Олійника та його команди, і якщо я не є правий, то нехай в суд звертається Олійник. Скаргу Президенту я не писав і не писатиму, тому що у Секретаріаті Президента є «любі друзі» Олійника в особі Васюника, отож ніколи моя скарга не потрапить у руки Президента. Я цю братію знаю і можу навести приклад: 8 жовтня 2005 року у Палаці Потоцьких у мене була особиста зустріч з Президентом, де я попросив Президента (і він дав згоду) працевлаштувати 10 депутатів з фракції «Наша Україна» Львівської облради. Президент при мені викликав Васюника і Олійника, які були у коридорі, і дав доречення – протягом місяця виконати, тобто працевлаштувати за моїм списком 10 депутатів-«нашоукраїнців». У той момент я повірив Президенту. Але жоден з тих 10 депутатів досі не працевлаштований, навпаки, вони потерпають від переслідувань. Тому я маю особисту думку як про Президента, так і про «любих друзів». Щодо зустрічі з Прем’єр-міністром Януковичем, то я прекрасно розумію, що пан Олійник зі своєю командою зроблять все можливе, аби я не зустрівся з ним. Але якщо Прем’єр-міністр матиме зустріч у сесійній залі облради, я обов’язково прийду і зголошуся виступити.

Всім в Україні відомо, що найгірші дороги у Львівській та Кіровоградській областях. Але я володію даними про те, які виділяються кошти на ремонт доріг з Державного та місцевих бюджетів, отож знаю, що наша область, поріняно з Тернопільською та Івано-Франківською, не є ображеною. Але, на жаль, дороги у нас є набагато гіршими, ніж у цих областях. Я неодноразово говорив під час зустрічей з пресою, та на теле-радіоефірах, що піраміда відмивання грошей на Львівщині є надзвичайно хитрою, комар носа не підточить, настільки вона злодіськи професійна: на папері ремонти є, а на ділі – ритвини і ями. Наприкінці року бюджетні кошти освоєні, а доріг немає. Вулиця Сагайдачного у Дрогобичі – один з прикладів відмивання бюджетних коштів.

Тривалий час ми, дійсно, мешкали в одному місті - Дрогобичі - з паном Радзієвським, а також працювали першими керівниками. Я особисто заявляю, що ніякої співпраці з ним немає, а якщо випадково зустрічаємося, то вітаємося.

Було б правильно, щоб на це питання відповіли спеціалісти, адже наразі побутує двояка думка, однак більшість лікарів не задоволені цією легалізацією.

Піти в політику змусило цинічне ставлення номенклатурників до простих людей, які є платниками податків. Ким я є в політиці, можуть відповісти люди, які мене знають.

Корупція в цілому процвітає, і боротьба з нею, що постійно оголошується, насправді є тільки на папері. Я б Вам порадив звернутися з цим питанням до першого керівника виконавчої гілки влади області.